У її роздертій душі
Відкрита кровить рана.
Вперто пише вона вірші
Доки сил стане...
І ночами злими, холодними
Попри туги вічність
Віршуванням своїм німим
Проганяє відчай.
У своїх розбитих думках
Крізь печалі неспокій,
Збирає рими по закутках
Підкажіть,- допоки?!
Вітер долі рве на шматки
Хмари крутить і свище,
Прокладає війна стежки
Кладовищем...
