Швидкий, мов блискавка,
летить невпинно час,
Його не можна зупинити
ні на мить,
Він обганяє сам себе
і кожного із нас,
І біг його, ой хворобливо
як болить.
Ще вчора юність
як бузками квітла,
Переливались співом
солов’ї,
І ночі нам були
не темні – світлі,
І про кохання
шелестіли нам гаї…
А час все біг
свій безкінечний марафон,
Його шалений ритм
не помічали.
Мелодію весни зіграв
старий наш патефон.
І корабель життя
все ближче до причалу.
