Я забуваю твої ясні очі
Темрява й тиша то друзі мої
Тільки кохання через мрії шепоче
Пам'ять навіює думи сумні
Ти вже забула як пахне весною
Наш старий сад крізь шальнії літа
Вже й не збагну чи було це зі мною
Чи то чуже і далеке життя
Стежки й дороги повели нас далі
Скрізь зустрічаються люди чужі
Серце здається вже стало зі сталі
Доля готує нові віражі
Я сподіваюсь ми тут щось пізнаєм
Викинем важність набридлу з душі
Й іншим яскравим шляхом поблукаєм
Й очі зустрінем свої — не чужі
