Я морем мрію, ним живу-
можливо в морі і помру.
Коли зійдуть вечірні зорі
на неосяжному просторі:
Я ввечері іду до моря-
із ним ділю свй кухоль горя.
Блукаю берегом, міркую,
дивлюсь у далечінь, сумую.
Неначе хочу щось почути,
можливо просто щось забути.
Пінують хвилі, бризки всюди,
і чайки не летять нікуди.
Вони як я-лише блукають,
а хвилі гуркіт підіймають.
Стихія б’ється і вирує,
Але чи кожен її чує?
1997-1998
