1 5 2 ⠀Метелик.
⠀
Можу змінити фон,
Хоч не спиню війну.
Вимкну чи телефон,
Чи то піду й здрімну.
⠀
Вслід на балкон піду -
Може я сню біду?
В'ялий зволожу квіт -
Липень, дружку́, жарить...
⠀
Білий метелик сів
В жовтий, смачний нектар,
В небі яскрава синь, -
Ні літачків, ні хмар.
⠀
Може в басейн пірну,
Потім нугу поїм? -
Цим чи спиню війну? -
Ма́буть, та лиш в собі!
⠀
Може, хвилин на п'ять,
Мо' й на годинки дві:
Світле вбрання до п'ят,
Вогкість на голові.
⠀
О, вершкове́- в руці,
Чи то хоча-б сорбет,
Нібито раді всі, -
Смерть не кида ракет.
⠀
Жах той - як смерть летить,
Я в голові своїй,
Здатна собі знести́ -
Всім же інакшим - ні.
⠀
Тим, що в тямки беруть
Норму про дві стіни,
Тим, для кого салют,
Привід дітей спасти,
⠀
Десь відшукати схов,
Спи́ною вкрити там.
Тим, на війні хто - знов,
В кого піврічний злам.
⠀
Білий метелик зріс,
З'їв вершкови́й пилок. -
Тож дрімну - світ завис,
Доки свій зносить шок.
⠀
Жодних нема ракет,
Жодних нема смертей! -
Світла гарячий злет,
Хвилі та сміх дітей.
⠀
Їхні летять серця:
В воду, в пісок, в жару...
Можу для себе я...
Втім, я кому брешу.
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
⠀
Сто пятьдесят второй день: бабочка
⠀
Я для себя могу
Остановить войну -
Выключу телефон
Или пойду вздремну,
⠀
Выйду ли на балкон -
Может, всё это сон?
Жухлый цветок полью ль,
Жарко, дружок, июль.
⠀
Белая бабочка
Сядет на лоб цветка
В небе ни облачка,
Ни самолётика,
⠀
Может, нырнуть в волну
Или купить нугу?
Остановить войну
Я для себя могу.
⠀
Может, минут на пять,
Может, часа на два,
Лёгкий наряд до пят,
Мокрая голова.
⠀
Сливочное в руке
Или пускай сорбет.
Будто бы налегке.
Будто бы смерти нет.
⠀
Только смертельный гул
Выгнать из головы
Я для себя могу,
А для других - увы.
⠀
Тех, кто с утра встают,
Зная закон двух стен
Тех, для кого салют -
Повод хватать детей,
⠀
Прятать их за спиной
И накрывать собой.
Тех, кто на ты с войной,
Вой полугодовой.
⠀
Белая бабочка
Сливочная пыльца,
Я подремлю пока,
Мир остановится.
⠀
И никаких ракет
И никаких смертей
Только горячий свет,
Волны и смех детей.
⠀
Слышишь, они бегут,
В воду, в песок, в жару.
Я для себя могу...
Впрочем, кому я вру.
ID:
954559
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.07.2022 12:40:51
© дата внесення змiн: 11.08.2022 15:21:09
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
