У вогні ледь тріскочуть дрова.
Біля вуха дзижчить комар.
Неквапливо тече розмова.
Небокраю дожеврів жар.
Як на мене, то слово вечір
цвіркотінням звучить цикад.
Ниють втомлені за день плечі.
Вбік відкладений автомат.
І думки зголоднілим роєм
налітають із темноти:
Що зумів я узять з собою?
Що прогавив, чого не встиг?
Твої всміхнені, рідні очі
знов примарились у вогні.
Я так скучив! Цієї ночі
прошу: хоч би наснись мені.
дякую
