З-під снігу визирнув підсніжник,
«Весна! Весна!» — гукнув гаям,
А ті — бруньки несміло-ніжні
Усюди кинули гіллям.
Ось-ось шпаки набридлу тишу
Піснями радісно заллють,
А вітер теплий вже колише,
Щоби приспать, морозну лють.
І сонце в небі, й синє небо
Усім вістять нову красу,
І я, закоханий, для тебе
Із лісу вісника несу.
11.01.2008
