Вони прилетять, а я відлечу
В країну далеку, незнану
І в мандрах надії нап’юсь досхочу:
Тебе я побачу, кохана.
Твій образ зберіг я в серці на дні,
До нього все в світі рівняю.
Птахи прилетять, ну а я навесні
Порину у далеч безкраю.
А як з вишини угледжу тебе,
То встелюсь під ноги привітом —
До ніг твоїх кину усього себе
Найпершим напровесні цвітом.
