А жовтень по-осінньому квітує,
Та так, куди ще братися й весні,
Йому співає осінь - Алілуя
І роздаровує останні теплі дні.
Падає листя з клена золотаве,
З берізки ллється річка золота,
Чи то життя злітають так літа...?
Сумую, що душею тут лукавить.
А то всміхнуся -диво ця краса,
Хоча душа десь заблукала в літо,
Так терпко пахнуть ці осінні квіти,
Так голубі ще манять небеса.
Я в мріях все ж дивуюся весні,
А вірою я ще живу чеканням,
Шле здалеку зима свої вітання,
Але так тішать ці осінні дні.
Галина Грицина.
