Не клич мене! В нічну годину,
Коли все стишує свій хід,
В обійми я Гіпносу лину...
О, не спиняй цей мій політ.
Він — сну великий покровитель,
Я до світання буду з ним
Найбільший солод щастя пити
Його цеберцем срібляним.
Не клич мене. Я з ним побуду.
Ось дощ доречно за вікном.
І я зруйную злу облуду
Оцим маленьким добрим сном.
