Земля моя також у сивині
Через людські утрати і страждання,
Бо гинуть кращі з кращих у війні,
Вона ж на мир ще має сподівання.
Не на умоваж ворога! О, ні!
Чекає день і ніч на перемогу,
Аби дітей усюди сміх дзвенів,
Й лунала колоритна рідна мова.
Слізьми і горем упилася вщерть,
Бо ж не дарма її назвали «МАТИ»,
Тривожить землю кожна рана й смерть,
І зраду кожну буде пам’ятати.
Вона ж чекає, ще чекає змін,
Коли від зла розсиплеться Росія.
Болять їй вирви після «Градів», мін,
Тож проклина того, хто війни сіє.
8.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
