Я наллю тобі келих вина,
Щоб забулись душевні тортури,
Дон Кіхот підійшов до млина,
Це уявний малюнок з натури.
Він боровся із вітряком,
Підіймаючи меч в повітря,
Він здавався мені віщуном,
Що шукав серед темряви світло.
Ти на душу тортури приймав,
Випий ще. Це за нас, будь-ласка.
Ти нічого мені не сказав,
На твоєму обличчі маска.
Дон Кіхот Дульсінею любив,
Чи образив її коли-небудь?
Їй життя, все життя присвятив,
Як лебідці своїй вірний лебідь.
Випий ще і забудь про все,
Розійдемось у різні боки,
Та минуле оте гризе,
Чуєш його запізнілі кроки.
18.07.2019 р.
