Догорає, осіннє листя на вітті
Закружляв ,падолистом -осінній сад.
Я , ще живу -у бабинім літі
І дарує,прекрасну мить -Листопад.
Чую,журавлинне кру...кру...
І бачу, сумний погляд небокраю.
Осінь, несе в душу печаль, журбу
Поміж сизих хмар, тихий рай шукаю.
Розтелився,туман яром над садом
Зранку,затуманив увесь білий світ.
Новий день привітав Листопадом
Вітер,знімає жовте листя з віт.
О , прошу , небо засвіти сонце!
Нехай усміхнеться - Осінь Золота.
Візьму,земне тепло у долонці
Зігріє, душу-божественна краса.
Осінь,розсипає золоте листя
Всплела,віночок на мої коси.
Листопад,дивиться в очі слізно....
Бо завтра,зима ....холод ,морози.
Осінь,встеляє багряний килим до ніг
Листя,шелестить мовою клена.
З гір ,прилетить птицею білий сніг
Зима,запросить у гості до себе.
Я зажурилась, як калина у лузі
Виглядаю , сонечко у тумані.
Злетіли ,у вирій пташки милі друзі
Я , пишу їм листи у краї дальні.
М .Чайківчанка.
