На спині вітру - прохолода,
На смуток човен захворів.
Висока осінь, наче мода,
Їй салютують димарі.
Ідуть на подіум берези
Довкола дзеркала ставка,
Минулим літом нетвереза
Біжить світ за очі ріка,
Та залишає у тумані
Таємний спогад, що як мить
Земного щастя, часом раннім -
В тобі прозрінням затремтить.
