Кружляли у полі копиці
І зносив туман аромат
Мішками під співи дзвіниці,
Й пускав у долину між хат,
Де часто світилось у сад
До ранку віконце світлиці.
І хто диваку щось повість,
Коли він усюди, як гість,
У пружній спіралі віків
Прошитий натхненням наскрізь,
Це дивне життя зрозумів
Над плином купальських вінків.
