Срібросива зморена людина.
Тягар зігнув, і кроки нелегкі.
Та думка волі незгасима –
Це життєдайності струмки.
До купи – молоді і літні!
До купи – захід, центр і схід!
Ми – нація, що має квітнуть
Що має в свій піти похід.
Досвітні сполохи кострища
В очах піднесених палкі.
І нас не сотні – тисяч тищі.
Украйні виборем шляхи!