Надщерблене, надкушене,
Запилене життя.
Воно роками змучене,
Та все ж не смерть – життя!
Ну, трішки притомилося,
І стрімкість вже не та.
У нього роки влучили –
Воно нові віта.
А я несу освідчення
Йому за кожен день.
Це стало нашим звичаєм
Навзáєм, навзаєм.
