В тихім болоті нечистая, начебто, сила...
Кажуть, там чорт проживає не сам, а з сім'єю...
Жінка його відокремитись, звісно, просила,
Тільки без мами не може він жити своєї.
Любить стареньку, рогату її, волохату,
Та й не любити не можна бабусю чудову...
Всіх перехожих запрошує щиро у хату,
Спати вкладає під ковдру м'яку кольорову.
Ковдра чарівна, показує точно майбутнє,
Мила бабуся приго́стить іще й пиріжками...
Тож не сумуй, буде мокра, але незабутня
Подорож, як хто пошле до чорто́вої мами...
