То «інь», то «янь»,
як «ляж» і «встань»,
як «стій» і «йди»,
поруч завжди.
Ті «янь» та «інь»,
як світло й тінь,
одне без одного – ніщо,
а разом – створюють дещо.
Де «інь», там й «янь»,
куди не глянь,
родись і вдайсь,
та не здавайсь.
До «янь» йде «інь»,
як в стійло кінь,
бо без «яні»
всі коні п’яні.
І «інь», і «янь»
у час гулянь
сповнені мрій
бажань й надій.
І «янь» чи «інь» -
лиш половінь
того, що в кров
дає любов.
