(Вільямові Карлосові Вільямсу)
Я не бажав їсти цілу зефірину,
подвійну,
одну із тих, що лежали у мисці,
прозорій мисці
на кухні,
і з сумом думав про те,
що я ніколи не буду іншим,
а тільки цим,
залежним від матері.
Раптом я кинув ще один погляд на миску і побачив,
що одна із білих зефірин розполовинена.
