… а ти уся у ластовинні
і знаю ти чита думки
і через це очата дивні
твої стурбовані й сумні
ти донька сонця й праонука
Ярила – бога щедроти
веселки встелять хай дорогу
у світі сеї самоти
ти вірна всім чистим джерелам
і хай весна живе в душі
а я піду, де чорне небо
готує грози та вітри
бо я стихія до води
а ти – вогонь, що серце гріє
ми боремось проти біди
нехай вона ущент зотліє
