Хочу к тебе!
Хочу к тебе! Так просто без звоночка,
На чай,на ужин,на обед.
Хочу к тебе! Сейчас хочу!И точка!
Тебя укутать нежно в плед.
Хочу к тебе! Так просто до мурашек,
Желанием сгораю изнутри...
Щекой коснуться на груди кудряшек,
И проводить все ночи так и дни.
Хочу к тебе! Так просто в одночасье,
Твоим дыханием пропитанной насквозь.
Дышать с тобою общим счастьем!
Хочу к тебе! Я не хочу быть врозь...
23 11 2018 г
Виктория Р
Понимаеш, Виточка, если оно ушло, да и Бог с ним.Жизнь продолжается.Сложно, но забудь. Значит оно ... А скоро весна и новое море стихов и все про любовь.с НАСТУПАЮЩИМ НОВЫМ ГОДОМ !!!
Тепер зрозуміла,то комент був не до вірша,а особисто мені,,,зайду обіцяю, ця мова мені не є чужою,,,не перебільшуйте,,,, свої корені не вирубаєш сокирою......
pозумію Вас, Вікторіє! Але розуміння епохи важливіше! Зараз "відмічаємо" річницю голодомору-33... По всій багатостраждальній Україні, за винятком анексованих РФ територій (де ж там? Повелительниця їхня - РАША - не визнає той "переможних хід Росії" по трупам загиблих українців і з'їдених дітей ГЕНОЦИДОМ - 10 млн жертв ) запалали свічки пам'яті і скорботи! А в них (анексованих) _ВИБОРИ! Чи не цинізм Раші і "рашинських плебеїв"? І там (на кровно наших територіях!!!) повиннні горіти ті ж свічки, а в них, нелюдів - ФЕЙЄРВЕРКИ! Чи не тому розшматована Україна фізичко і духовно, що частина з нас любили так Московію і її "поганський" язик? Питання риторичне! Ми всі занадто толерантні до інших мов і народів! Ксенофобією не страждаємо, слава Богу! Але суть моменту така, що треба трохи "притихнути" в своїй "любові" до явних ворогів нашої неньки -України та схилити голови перед невинними жертвами ІМПЕРІЇ! І запалити свічки пам'яті і скорботи... І не тільки з приводу голодомору!