Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
Були ми вдвох,та втратили себе.
У кожного знайшлась своя криївка.
Але ж було-злітали до небес,
на грудях спала обцілована голівка.
Щось шепотіли через сон вуста,
Рожеве ушко подих відчувало...
Лиш пам'ять ті хвилиночки горта...
На небі місяць одягнувся в гало.
Прикмета вірна,до хороших змін.
Старе кохання нове заколише.
Грозу весняну спровокує грім
і серце знову віднайде затишок.
Художник Вы настоящий. Каждым своим произведением подверждающий эту тезу. И как у истинного художника у Вас непростые отношения с Богом. Творец с творцом, - это же конкуренты. Воленс, неволенс. Воть. Как-то тяк. Спасибо!
Поки один буде будувати човен, інший просто вступить босоніж в ту ріку.
І прийме вона його до себе.
І потечуть разом до краю світу, часу, простору.
Залишиться човняр в пустелі безводній. З розтрісканим від посухи човном, на чорному піску, під вічно сірим небом...
Воть. Как-то тяк. Спасибо! 
Треба допомогти йому будувати! І Бог посміхнеться! 
Дякую, Олексію 