Нас примушують до мови
Знать потрібно, нема мови.
Та чи серцю це на радість?
А насилля хилить, валить.
І укази тут – дурня,
Зпідтиха прийдуть слова.
Наспів і у нас живе,
Але суржик вперед йде.
Іншомовні – поряд з нами,
Та в душі ми поряд з вами.
Не поляки, і не руські –
Українці суще сущих!
