Ще холодно.
Навколо – ні людини.
Ранкове одиноке рандеву.
Землі крізь туманцеві павутину,
Вже про весняну мариться траву,
Про промінь сонця із теплом в кишені,
Про журавлів, що небо підняли…
Ловлю із гілки крапельку у жменю.
Тепер ми вдвох. Весніє даль. Пішли?
