Ще холодно.
Навколо – ні людини.
Ранкове одиноке рандеву.
Землі крізь туманцеві павутину,
Вже про весняну мариться траву,
Про промінь сонця із теплом в кишені,
Про журавлів, що небо підняли…
Ловлю із гілки крапельку у жменю.
Тепер ми вдвох. Весніє даль. Пішли?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2017
автор: Стяг