Бувають люди капризні, як муха цеце,
псують всім погоду, роботу, й нічого їх не гребе.
Бувають люди розкішні, мов порцеляна,
тільки вдивляєшся ,то пусто там,
кришталю дзвінка омана.
А бувають люди приємні як сон і крилаті,
вночі вони розказують вірші свої у шатах,
на ранок з дрімучого лісу виносять квіти,
вдень трохи забуваються, хто вони, і що мають робити.
