Так і тягнеться крізь
більше дюжини весен моїх
Та болюча,разюча,відверта така любов.
Та любов,що з нас муками робить святих,
Або ж пеклом бунтує в тілах наших кров...
Та любов - ніби ніж.
Прониза мене знову і знову.
Кожен раз розпанахує серце так вправно.
Та любов кожен день мені заново нова,
По світанку зникають всі спогади й правди...
Чиста мука для інтроверта амура -
Несинхронна,блукаюча,одностороння.
Зводить з розуму і все частіш вона хмура,
Зазира собі в душу,спить на підвіконні...
Зазирає у очі...кріз сльози там бачить,
Як болить вона серцю вже геть не живому
І невірно весь час оті сльози тлумачить,
не відпустить ніяк...проника вона знову
Крізь вікно,крізь півсвіту,
у вуха, в буття,
В саму глиб, крізь тенети розпАчу і болю..
Я їй в очі :
Пусти,ти взяла життя!!
Та любов все кричить:
"Я не здамся без бою!"
