Через сотні кілометрів,
через тисячі доріг,
ти приїхав,
і будинку нашого переступив поріг.
Скільки довгих місяців
і сумних ночей,
я чекала стільки сірих буднів
сяяння твоїх очей.
З ними не зрівняються
сяйво сотні місяців, тисячі зірок,
сяйво сонця затуманиться
і на зустріч один одному зробимо ми крок.
У твоїх обіймах серце зупиняється,
від щастя сліз дрижать повіки,
у твоїх обіймах про все забувається,
і навіть сильний біль розлуки.
Від твоїх сильних і ніжних поцілунків
паморочиться в голові,
від твоїх лагідних і щедрих поцілунків
світліє у душі.
Хоча ще вчора там були
грози з затяжними дощами,
сьогодні квітучі сади
з райськими птахами.
І кожне слово з твоїх вуст наповнене любов'ю,
я від них тамую спрагу живою водою,
без тебе в моєму серці була
розлукою випалена пустеля,
тепер там б'є джерело і цілюща вода
перетворила пустелю в квітучі поля.
І тут я просинаюсь і чую серця стон,
як жаль, що все це тільки сон.
