Як в тишині
Торкнеться нота чиста
Сп”янілих вулиць… спогади – облиш…
Знайди її в бетонних мурах міста…
Назви якось…
можливо – Тиша Тиш…
Коли вчорашні дні
Тобі – не раді…
Відкинь назавжди свій нестерпний жаль…
На швидкісній спинися автостраді…
Назви її –
Замріяна Печаль…
Коли пече…
Ні зустріч… ні прощання…
Впаде із рук… зламається перо…
Не називай її – Розчаруванням…
Коли на всіх табло –
лише …” zero”…
Без слів… торкань…
Без всякого втручання…
Перлини сліз березових підвісок…
Не називай Хвилиною Мовчання
Одну з своїх
найкращих одалісок…
Коли тобі –
Ні вороги…ні друзі…
Вона - твій Острів із тропічних пальм…
Тож – розвертайся!..- на потрійній смузі…
Під свист протяжний
всіх можливих гальм…
а ради такої - і на цій смузі потрійній розвернеться той, хто в душу впустив, хто дихає з нею - бо при її відсутності і повітря не вистачає, хто часкою своєї душі в собі носить.
це коли і вона, Муза твоя, так тебе тримає, наповнює, живе тобою. і вже не розділити це сіамське братерство. чи сестринство.
якого високого гатунку вдалася динаміка ритму, почуття, руху слова і думки і позову до вчинку - і все до Тої, що стільки наймень і облич носить
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00