Збери всю свою ніжність у долоні.
Залиш собі на ранок - до сніданку...
І припини - я не прошу цілунку в скроні,
І складених словесно - схожих ранків...
Я тихо ринула, мов з головою,
Та вже втрачатиму даровані слова...
Як хочеш, загорну душі - тобі з собою?
Чи може тут її доп'єш? Бо ще жива.
