Іде вперед,
Долає біль,
Життя не мед,
Є певна ціль.
Чоботи топчуть,
Чужі їй груди,
Невинні гинуть,
Чи довго буде
Вона долати,
Таку наругу,
Як подолати,
Брата-катюгу?
Плач матерів,
В небо летить,
Стогін батьків,
Душу ятрить.
Закуті ноги,
Колючий дріт,
Круті дороги,
Чорніє світ.
Та вона йде,
Геть без вагань,
Світло несе,
Віддасть тим дань.
Хто кров пролив,
За нашу волю,
Та не зганьбив,
За кращу долю.
Повстали люди,
Весь світ завмер,
Так вже не буде,
Як дотепер.
Вона єдина,
В усьому світі,
Це ж Україна,
Як не любити?
Сонячні ранки,
Зоряні ночі,
Не буде бранки,
Народ не хоче!
Порвала пута,
Долає біль,
Вже не прикута,
Бо має ціль.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/745-porvala-puta.html
