Вже в келихах кипить
п”янке вино.
Усі у масках. Музика і тости.
Міняються картинки, як в кіно.
А я на цьому святі –
тільки гостя.
Ще вогником горить
моя свіча.
Ніхто мені не дасть вітальне слово,
бо я в цій круговерті – лиш душа,
яка тут опинилась
випадково.
І, поскидавши
фраки із плеча,
у дикому танку створили коло…
Вино таємне не скуштує та,
яку ви запросили
помилково.
Як ти іще гориш,
моя свіча?
Розбитий келих долі… гральні кості…
Кружляє вальс збентежена душа,
яка так рідко
ходить до вас в гості.
*Випадково дізналась... скинула кілька віршів...а потім мене накрило.Пишу... гарно тут,*
а значить - нічого не буває випадково
нехай щастить надхнення вам
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, як гарно. слова рифмуються, як ноти. поезія змушує задуматись, і хвилює
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Випадково дізналась про цей сайт. Вирішила згадати по пам"яті,і скинула кілька віршів...а потім мене накрило.Пишуться все нові і нові.Не можу зупинитись гарно тут