Я люблю, коли тиша у хаті.
Коли рідні давно уже сплять.
Коли ніжні сніжинки лапаті
Над вікном, як мошка, мерехтять.
Край віконця - улюблене місце.
Чашка чаю... Який аромат!
На колінах вмостилася кішка...
Люблю спокій затишних кімнат.
Лиш годинника звук монотонний
Ледь порушує тишу святу.
Я щаслива в цей вечір безсонний.
Може, просто тому, що живу.
Хіба треба ще більше для щастя,
Коли в тебе, як в всіх, є сім"я?
Хай крилом не торкнеться нещастя,
Хай обходить година сумна.
Бува трішечки сум закрадеться:
І до тебе вірвусь на поріг.
Хай тобі зараз легко гикнеться...
Пам"ятаєш отой перший сніг?
Сніг притишився...зірки вже сяють.
І погасли давно ліхтарі.
Та думки все літають, літають...
Чомусь рани болять, хоч старі...
Як гарно написано, і як я Вас розумію! Хоча в мене біль утрати притамувався, лишився тільки сумний спогад. Надя, не получається з смайликами, не знайду команду "надіслати "
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
