Так не хочеться осені ,
Але літо вже йде...
Вже хліба давно скошені, -
Скоро осінь прийде.
На порозі за грозами
Журавлиним крилом
Із віршами і прозами
Промайне над єством.
Зелень зміниться кольором
Дивовижних тонів
І щодень замовкатиме
Птаства дивного спів.
Сонце буде ховатися
Щораз швидше від нас,
Листя буде прощатися,
Бо проб’є його час.
Нас тепло вже відтішило,
Ще буде, - та не те …
Вже помало у кокони
Павук літо плете.
Так не хочеться осені …
Та не владні тут ми
За теплом полетіли би , -
Та родились людьми...
24.08.2013 р.
Лірично, ніжно і трішки ностальгійно. Давно не заходила в гості до Вашої творчості, Олександре. Шкодую. Бо ж тут - краса природно-мелодійна і метафори зі знаком якості.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий коментар, моїх скромних " опусів"
незмінність поразок людських...
