Вплітався в локон твій пелюстям цвіту -
В тобі я розчинявсь, як у весні.
Торкавсь долонь твоїх плодами літа,
А в осінь падав листом в твої дні.
Зимою ж був скрипучим сніжним слідом...
Снив тьохком й щемом я на серця дні
Твоєго, моя трепетносте ніжна,
Тендітносте всіх квітів й зелен трав.
Ти, ноче зореока моя, грішна -
Осяйна в сріблі місячних оправ.
О, Доле, мені послана Всевишнім -
Укотре я воскрес в тобі й пропав.
Скільки чуття і саможертовності в ім'я любові - прекрасна лірика! Фатально! В останньому рядку можна переставити слова, щоб трохи уникнути збігів: "Укотре я воскрес в тобі й пропав".
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СПАСИБІ, Наталю! Так, ти як завжди права! Виправляюся. Дякую!!!