На твір Рижульки " Маріонетка''www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416789
*
Я вирву з кров'ю кожну нитку...
Я вже не лялька, я - жива!
Дрімає розум у сповитку,
Що його виткали слова.
Я ще зумію жить без тебе,
Ще стане сил загоїть рани...
От тільки скепсису не треба-
Мене уже він не дістане!..
Ти не радій, що бачиш сльози,-
То тане крига у душі,
То після затяжних морозів
Зелені сходять спориші...
Я вчуся дихать самостійно,
Звикаю до своїх думок...
В житті не все так безнадійно-
Ще другу є один дзвінок...
"Я вирву з кров'ю кожну нитку... Я вже не лялька, я - жива! Дрімає розум у сповитку, Що його виткали слова."- особливо сподобалось,так гарно написали ви,з своїми особистими нотками...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, прогрес: мене вже за стилем пізнають!
Жартую, Сонечко, Ваші слова дуже приємні, щиро дякую, Христинко!
Оце вірно! Не варто впадати у відчай, адже життя на цьому не завершується. Хоч як би не було боляче, та краще поставити крапку, аніж дозволяти знущатися з себе. Чудовий відгомін вийшов!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві! Іноді краще раз перетерпіти біль, ніж постійно жити в пеклі...
Дякую Вам!
И сколько пальцами не шевелил бы,
Не затанцую уже для тебя...
Да, я любила... И - да - отлюбила!
Теперь эта пьеса мне - до фонаря! (фонарь, конечно, имелся в виду другой).
ЗдОрово! Душу мне подёргала, что нитки...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00