Море гори цілувало
Зорі тихо спочивали
Укривали хмари небо
Ніч спустилась до землі
Завірюха в місто йшла
Вчора осінь геть пішла
Загорнувши у мішок
Спогади про літо
Пусто було навкруги
Очі темрява щипала
Лиш маленький вогник
На горі жарів
То його вона чекала
Свого вбитого в боях
Стомленого адмірала
Що до дому не вернувся
Після канонади злив
Холод вів її до дому
Вітер в небо підіймав
Очі закривала ніч
Сніг розказував казки
А вона йти не хотіла
А вона все не летіла
А вона його чекала
Спати йти не хтіла
В скляне небо заглядала
Та чекала все чекала
Раптом повернеться він
Вийде сяйвом із води
Вдягнений у зорі
Усміхнеться як завжди
Та покличе разом йти
