Коли долею-волею йдеш по дорозі,
Забираючи сльози-прокльони
Чорну нитку вплітаєш у коси
Заливаєш самотність ночей
Умиваєшся кожною краплею вдень
І говориш про захід на своїй веранді
Цілуєш у губи і йдеш тихо спати.
Зводиш руки до Бога
І молиш про зраду
В недільну годину
Без цукру, без солі
Бодай у негоду
Зі смаком кориці
У кожну погоду.
