Порожні звуки моєї втомленої душі
Виснажують думки, ріжуть по серцю вістрям.
Тупим відлунням ти безупинно ниєш в мені,
А я вже в почуття, мабуть, не вірю...
Дотик дощу по моїх спотворених надіях,
Все глибше й глибше всотується біль.
Застиглі сльози, ніби сніг на віях,
Залишать помирати на тілі твою тінь...
