Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Загубитись десь там… - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,пані Галино! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,осінь-пора для смутку і глибоких роздумів... Тарас Слобода, 04.11.2011 - 12:08
за падолистом знову весна прийде, отже і в коханні такий процес неминучий Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Леся Геник, 04.11.2011 - 00:35
Я в захваті!!! Поки перечитувала - і посміхалася, і сумувала і навіть сльози наверталися на очі...Неймовірно прекрасно, боляче прекрасно... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Марі! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,що завітали! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тамара Шкіндер, 03.11.2011 - 18:03
що тримають небес мідний дзвін"... Атлант - чол.р. тополя - жін. та і колір міді не відповідає небу Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Під мідним дзвоном мається на увазі небесне сонце. Poetka, 03.11.2011 - 16:44
і казати собі,що любов, як ніколи жива!.. а це і справді так!!!! Гарно Наталю!!!! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Анатолійович, 03.11.2011 - 13:36
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за теплий відгук! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке гарне побажання! Ярослав Дорожний, 03.11.2011 - 12:46
цілком згідний з Консуело! ще раз прочитавши, немов сколихнуло це проникливе лісове зізнання... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Ярославе,за твоє вміння вловлювати суть твору! ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 03.11.2011 - 11:02
НЕ дивлячись на те, що вірш про осінь і про розлуку, як такого сильного смутку не відчуваю, тому що вдалі образи вражають і відтісняюсь на задній план трагічність кохання. Вони змальовують природу, як щось важливе, могутнє, вічне, а кохання таке тимчасове і недовговічне у порівнянні з вічністю. Маю на увазі берізки зелено-зотаві, тополі-атланти (вони дійсно тримають небо на своїх гілках-плечах, кислаті дуби. ОСІНЬ - ЦЕ ЧУДОВА НЕПЕРЕВЕРШЕНА ПОРА ДЛЯ ТВОРЧОСТІ.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як Ви вірно зауважили.В години відчаю і гіркоти ми рятуємось в обіймах природи,між мудрих і мовчазних дерев,які так розуміють наш душевний стан,тому й відкривають нам свою вікову мудрість,свою красу і велич...щоб ми змогли усвідомити,що в цьому світі,окрім наших особистих невдач,є щось значно важливіше,щось більш глибинне і досконале.І,перебуваючи на лоні природи,ми надихаємось,набираємось сили і снаги до життя. |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||