Я знаю,птах ти,та який?Птахів у небі так багато
Як серед них тебе знайти і як тебе пізнати?
Гуляла в лузі-лелеку пострічала,тебе у ньому
Не пізнала.Гуляла в полі,там журавля я налякала,
Злетів високо,на тебе схожий,та не ти,пішла до ставу
Там лебідь гарний,свою голівку так тримає і так
Спокійно поглядає,так,дуже схожий,та не ти.
Я знову в небо подивилась,та й зажурилась,
Зажурилась,не знала вже й куди піти,пішла додому,
Прямо в сад,там на травичку я присіла,притихла
Й Богу помолилась,а він до мене нахилився й прошепотів:
"Очима,доню,не шукай,очі долонню прикривай і слухай,
Слухай,слухай".Я аж здригнулась,а соловей співав,
Співав мелодію життя,мелодію кохання,цю пісню чую й досі.
Мій соловей,моя ти птаха,тебе так довго я шукала,
А ти був поряд,лише за крок,за крок мого бажання.
а счастье близко...,счасть далеко...вот оно было...,и вот нет его... 
