Цвітунь волошки, ген у полі,
їх так багато, аж до болі,
синніє кожна з них в очах,
я зустрічав красунь в лісах.
Волошки в полі синні, синні,
я їх зірвав зараз на днині.
І з ними я лечу до тебе,
від них пянію, як від хмелю.
Волошки в полі синні, синні,
як очі в моєї дівчини.
Я в неї палко закохався,
гарною вродою пишався.
Цвітуть волошки, мов жінки.
Із них плітуть, дівки вінки.
Зараз зірвав їх, скільки зміг,
й до нареченої прибіг.
Серденько, їх тобі дарую,
в уста лебідоньку цілую.
Тебе зустрів, саме тоді,
коли вони в душі цвіли.
