Настала осінь,час летить невпинно...
Усе,що жило,тихо помирає...
Уже два місяці минули непомітно,
Але любов моя і далі розквітає.
Не знаю,чим мене ти так приворожив,
Чому без тебе жити я не можу?!
І ніби особливого нічого ти ще не зробив,
Але по вулицях,мов зачарована,я ходжу.
Мені байдужий світ навколо мене,
Щасливою мене він не зробив...
Без тебе я не бачу в ньому сенсу,
Кохати ж ти мене навчив!
Нехай все буде дуже романтично,
Нехай прийде солодкий листопад.
А зірки з неба я не хочу,
Адже життя - це вічний зорепад.
