Ми знали не тебе,
А твої руки.
Великі, сильні, всемогутні, чесні,
На них тримались
Всі стовпи небесні:
Дитячий світ, ті образи і звуки.
А скільки справ!
А скільки потім втоми
На їх шляху, та суть уся у тому,
Що безвідмовно все
Для нас робили,
Й взамін чомусь
Нічого не просили...
Тепер їх світ - це наша світла пам'ять.
Сумні суботи,
Безкінечні муки,
Що знали не його,
А лише руки,
Які з небес нас по голівках гладять.
