(рондель)
На подвір'ї моєму сніжинки сміялися,
Сяйвом іскор торкались землі та гілок.
Хоч докупи лопатою гріб їх і товк,
Мерехтливого простору більше ставало все.
Струменіли стіною небесні зухвалиці,
Так, неначе навколо білило текло...
На подвір'ї моєму сніжинки сміялися,
Сяйвом іскор торкались морозних гілок.
Володіння Зими. Чари просто з-під палиці --
І заметами двір занесло, замело.
У коштовностях і не впізнати село,
Милувалася вроді, межі досконалості --
На подвір'ї моєму сніжинки сміялися...
