І закінчилися слова,
Коли на серці тихо стало.
Моя душа так довго спала
Та вже прокинутись змогла.
Відкрились очі в інший світ,
Що сповнений тепла й любові,
Де крапля не проллється крові,
Де не припиниться політ.
І заповільнились думки,
Як Бога я впустила в душу.
Тієї тиші не порушу
І не залишу молитвИ.
І припинилися торги
Й питання «що найважливіше?»
Я відчуваю в серці тишу,
Ніж то було колись раніше,
Ніж було то хоч будь-коли…
І розлетілись, як птахи,
Всі сумніви, - як ціла зграя!
Я подумки до хмар злітаю
І ніжно Землю обіймаю,
І дякую за все, що маю -
За все, що подаруєш Ти!
Як цей осінній день, засяє
Між листям кленів сонця диск,
Відібʼється в зіницях блиск.
Я щастя в серці відчуваю.
І музика в повітрі тане,
І розливається по тілу теплом
Й неначе справжнім святом
Звичайний день раптово стане…
І закінчилися слова.
І почалася мантра сили,
Що надає духовні крила,
Щоб жити в світі не дарма.
22.10.2024
#квітка #люся_новошевська #людмилановошевська #квітка_вірші #поезія #українськалітература #українська_поезія #віршіукраїнською