UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Res: Ноябрьский стиль - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ХРЕСТОСЛОВ, 30.11.2025 - 01:45
извини Res - не влезло в 2000 знаков, предЪусмотренных разработчиком сайта для комментарияТому́, по то́му як шкарпе́тки теплі натягну́, Я жда́тиму, щоб де́нь закІнчився неспІшно Без пра́ва бу́ть поча́тим зно́в – спіраль ліричної нудьги́ скриви́лася в дугу́ й листопадо́вим чортори́єм в пе́кло окромІшнє веде́ свою́ ходу́ на са́ме-са́ме дно́. Res відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 11.12.2025 - 02:11
Шановний Хрестослов, Мабуть, найкраща оцінка, яку може отримати власний вірш, це коли хтось за власним бажанням робить його переклад. Переклад мені дуже сподобався! Я навіть не уявляю скільки Ви вклали в це праці та часу, що є найкоштовніша річ у наш час. Дуже Вам дякую, це неймовірно круто!  
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Res, 11.12.2025 - 11:05
та го́ді Вам, Майстре Res, поезія - то не праця, якщо пи́шеться - то пи́шеться, Ви ж все це знаєте по собі дякую Вам за оригіналЪ, який інспірує думати я впе́рше наткнувся на Ваші Вірші і зачита́вся - от хотів Вам подякувати і вклони́тися дай же ж Боже щоби́ Вам писа́лося, бо Вам є́ що́ сказа́ти та́к, що хо́четься перечи́тувати - і не забува́ється таки́х як Ви́ - може є́ па́ру чоловік, і то́ не зна́ю ХРЕСТОСЛОВ, 30.11.2025 - 01:31
Стиль листопа́довий – коричневістю вкра́шенавійна, на всю околицю воро́нячий галдіж переганя́ючий повітряну тривогу на поти́лиці повто́рює все до́щ знайому па́ру фра́з узя́вши в неба во́ду на пору́ки чимскоріш стіка́ють по листку рядки́ кири́лиці Шекспірівське не ста́виться пита́ння листо́пад – не виста́ва на підмо́стках холодний на́че ви́простане ле́зо чиє́ часу́ неви́диме гальванюва́ння витра́влює життя́ в потрІсканих побІлках до́щ, ні в одні воро́та це не лізе Прихо́де дощ, як ча́с, годиннико́вим ко́лесом Ізвідкись зда́леку чи просто з прожне́чі, І ка́нучи у Ле́ту тут оба́біч вмерза́ючи у вічний лід на по́люсах Стоїть вода́ як смерті та́ предте́ча Безсме́ртям обійня́та голіру́ч І ти́, мій лю́бий падоли́сте, Листо́пад – вби́вця твій, а ти смире́нно витри́муєш прини́ження його́, Врече́ний злими ча́рами навми́сне Прийма́єш сво́ю до́лю так буде́нно Життя́ – акт самоспа́лення твого́. Та́к, листопа́де, все живе́ є тлінне Лист до́лу па́дає як Рим, у смерті Їй одній прита́мана есте́тика – Над мертвим позліта́лось вороння́, І в цій невпи́нній кругове́рті Холо́дно проступа́ конкре́тика І в тім вона́, що не́бо ста́ло ви́ще поготів, а на Землі уже́ живо́го місця, де́ ж ти, не знайти́ – смерть все́ у са́ван спелена́ла, і я́, ганя́ючи із ка́пцем прусаків, по ку́хні, в о́птиці дома́шнього аре́шту листо́пад я́кось сплу́тано сприйма́ю. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
