Підніжжя гори, поблизу́ каплиця,
У мирі з природою, слово святе,
Несміло сніжок порошить іскриться,
Ялинки навколо створили кільце.
Відвічний порядок, типо́ва доля,
Духовна оселя працює щодня,
Молитва за душі, прийня́тна догма,
Блаженно лунає, лиш сходить зоря.
Частенько буває, на гору зійде,
Старенький монах, й споглядає у даль,
Що думає? Хочеться знати більше,
Мабу́ть, про майбутній замріяний Рай?
Так віддано Богу служив, відлюдник,
Роки́ пролетіли ...не знав він розваг,
Господню підтримку йому відчутно,
Дивився завжди́ на сакральний вівтар.
Ми різні...
Людину зустрінеш, як світлий промінь,
Отут, в плутанині мирській постає,
Чому надихає, благістю простір?
Знать сутність задумав в основі творець.
Життя це сприймають одні, мов тризну,
А інші щасливо, тут просто живуть...
Браво пані Лізо! Душевно.... Майстерна робота! Ми різні!!!Що в нас за плечима.....
чи кожен згадає...
По свічці сльозина...
немовби стікає...
хтось лиш бува з часом,
все ж віру втрачає...
А хтось іще й досі
в надії до Бога...
сердечко відчує..
до сяйва дорогу!
Не змогла бути байдужою. Надихнули...
Дякую п. Лізо! Удачі і натхнення Вам!
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую п.Ніно за теплі слова і такий зворушливий коментар. Натхнення вам!