життя нічне себе ховало
від підлабузництва сохи
і в той же час до зорь волало
заривши очі в ворохи
так ніби в Дельфи чи в Сократа
так ніби у природу хвиль
гриміло в грім запанібрата
в героях що не мають крил
у тиші камерного гніву
де здібний праведник й віщун
як Пан і ладан і олива
як ворон в голубі й цвіркун
як вся надмірність каганату
що у осоці не догнив
і вже собі готує грати
між пізніх жнив…
https://www.youtube.com/watch?v=GdYCrzj1CxI
гарні у вас вірші, почитаю
Дякую за відгук! 
